Колегам у допомогу

Деякі поради викладачу, майстру виробничого навчання ПТНЗ

Педагог не може втілювати в життя ідеї, котрі не стали його переконаннями. Моральну особистість може виховувати лише людина, яка сама володіє такими якостями.

Педагог не може виховувати в учнів почуття відповідальності й вимогливості до себе, якщо сам не буде проявляти ці якості на кожному кроці.

Під час навчання і виховання учнів варто пам’ятати слова видатного російського педагога К.Д. Ушинського:

«Педагог повинен бути добрим, але без слабкості, вимогливим, але без прискіпливості,  допускаючим жарт, але не перетворюючим  серйозну справу на жарт»; а також народну мудрість: «Не той учитель, хто навчає, а той, в якого учаться».

Одна  із найважливіших проявів педагогічної майстерності викладача – вміння організувати процес навчання так, щоб нові знання, вміння і навички учні засвоювали самостійно на основі і за допомогою отриманих раніше. Треба завжди пам’ятати, що самостійно здобуті знання і вміння – найміцніші, чіткі і дієві.

Чим вищим є авторитет викладача, майстра виробничого навчання, тим більше значення мають його вимоги до учнів.

В авторитеті педагога багато складових.

- Чи знаєте Ви їх? У Вас є небагато вільного часу – сядьте і подумайте. Самоаналіз – ось чому треба вчитися спочатку.

Викладач повинен завжди пам’ятати, що для учнів він є представником професії, котру вони обрали. Тому свій авторитет, повагу учнів до себе він повинен розглядати як авторитет професії, повагу до неї.

Організовуючи працю учнів, викладач, майстер виробничого навчання сам повинен працювати організовано. Якщо у нього немає плану уроку, якщо він просто ходить по кабінету, береться то за одну справу, то за іншу, якщо в його шафах безлад – він ніколи не досягне порядку в групі і не виховає організованого учня.

Виховуйте в собі хороший стиль педагогічної діяльності: організованість, плановість, діловитість, цілеспрямованість, творчу активність, життєрадісність, єдність слова і діла, результативність, уміння спілкуватися з учнями і колегами по роботі.

Від стилю Вашої роботи загалом  залежить стиль навчальної діяльності Ваших учнів.

Не будьте білоручкою, показуйте учням особистим прикладом виконання будь-якої особливо важкої, брудної, «невдячної»  роботи. Привчайте до цього актив групи.

Викладач зобов’язаний бути на «рівні століття» і на «рівні року», він повинен говорити «мовою сьогоднішнього дня». Саме цим обумовлене завдання постійної педагогічної і професійної самоосвіти.

Пам’ятайте слова К.Д. Ушинського: «Учитель живе, доки він навчається. Коли він перестає навчатися -  у ньому вмирає вчитель».

Ніколи не соромтеся невміння і незнання. Постійно звертайтесь до досвідчених товаришів по роботі, частіше відвідуйте їхні уроки, з урахуванням своїх можливостей вивчайте і переймайте їх досвід.

Збереження і зміцнення здоров’я і працездатності учнів – не лише службова повинність, а й важливий соціальний обов’язок викладача, майстра в/н. Тому особливу увагу надавайте створенню і підтриманню безпечних умов, забезпеченню нормального санітарно-гігієнічного режиму праці учнів.

Вимагаючи від учнів виконання правил техніки безпеки, перш за все, виконуйте ці правила  самі. Уважно вивчайте діючі і нововведені інструктажі і правила безпеки праці з професії.

Самостійність, здатність здійснювати ефективний самоконтроль, так як й інші якості учнів не приходять до них самі по собі – їх потрібно спеціально формувати. До самостійності необхідно привчати поступово, систематично, на кожному етапі навчання.

Перш ніж вимагати від учнів хорошу, якісну роботу, оцінити їх учбову працю, необхідно навчити їх працювати.

Оцінка – один із дієвих інструментів викладача. І користуватися ним треба дуже обережно. Оцінка має завжди сприяти навчанню і вихованню учнів. Це можливо лише за умови абсолютної об’єктивності оцінки, коли учень внутрішньо згодний з нею і розуміє її значення.

Під час оцінювання важливим є не лише те, який бал ставиться, але й те, як він повідомляється групі.

Необхідно якомога ширше впроваджувати «Оціннєве» спілкування з учнями на уроці. Це створюється для ефективної «самооцінки», аналізу учнями своєї роботи.

Викладач може поставити учню заслужену двійку, але головне завдання – попередити її. Двійку можна ставити тоді, коли зроблено все, щоб її не було.

Велике значення під час аналізу й оцінки роботи учнів з високим рівнем знань має широка гласність, яка сприяє тому, щоб позитивний приклад став стимулом для решти учнів групи.

Не хваліть і не заохочуйте завжди одного й того ж учня, щоб не протиставляти його всьому колективу. Хвалити і заохочувати хороших учнів варто не лише за хороше навчання, скільки за прагнення навчання краще.

Ніколи не поспішайте зараховувати учня до «нездібних» і «безнадійних». Постійно удосконалюйте вміння бесідувати з учнями і їх батьками.

Пам’ятайте  слова видатного російського психіатра В.М. Бехтерьова: «Якщо хворому не стало легше після розмови з лікарем, то це не лікар».

До серйозних покарань не вдавайтеся, обходьте їх.

Не можна батьківські збори зводити до переліку недоліків учнів. На батьківських зборах потрібно порадитися з батьками, прагнути зробити їх своїми колегами у вихованні й навчанні їх дітей.

Не всі питання життя групи варто виносити на батьківські збори. Індивідуальні бесіди з батьками про навчальні досягнення й поведінку їхніх дітей дають кращі результати, ніж відкрите їх обговорення.